З досвіду роботи

Опис досвіду з теми: «Формування духовно-моральних якостей гімназиста на уроках основ здоров’я».

                                                              Відродження духовності через

                                                           повернення до Бога – це дорога

                                                           оздоровлення нації і запорука

                                                           становлення держави.

                                                                             О. Вишневський

                                      

У переломні моменти історії в суспільстві завжди загострювалось особливе почуття цінності людської особистості. От і сьогодні сучасна система навчання і виховання вимагає докорінного переосмислення освітньої парадигми, у центрі якої постає духовність і творча сутність людської діяльності.

Сучасна система освіти орієнтується на мету, яку поставила держава: демократизація суспільства і школи, гуманізація людських відносин у них. Зараз, як ніколи, настійною потребою є подолання уявлень про освіту, як сферу здобуття знань через вивчення системи певних наук (математичних, природничих, гуманітарних). Нам необхідно повернутися до витоків у розумінні науки. Наука – це те, що навчає нас бути людиною, пізнавати в собі Бога – вищі духовні запити. Освіта має бути обернена не лише до холодного «раціо», а й до «гарячого серця», до наших почуттів.

Отже, освіта означає формотворення людського в людині, її здатності бути вільною. У галузі освіти підноситься роль гуманістичних цінностей: дитина як головна педагогічна цінність і педагог, здатний до її розвитку, соціального захисту, збереження індивідуальності.

В свою чергу, гуманістичні цінності мають спільні корені з християнськими. Педагогічна реалізація гуманістичних цінностей спрямована на підвищення загальної культури особистості, прилучення до національних і загальнолюдських цінностей, а це вимагає посилення духовно-моральної спрямованості освіти.

Що стосується уроків основ здоров’я, то ще одним суттєвим досягненням духовної свідомості є зближення міцності духу і тіла людини як єдиного цілого, що прагне самовдосконалення. Адже між тілом і духовним станом існує велика залежність.

Наведу такий приклад: Сергій Ігнатов, кандидат медичних наук, доцент Волинського університету ім. Л.Українки, провів соціологічне обстеження бізнесменів у віці 30-60 років. При розвиненому інтелекті, вищій освіті основні світоглядні цінності орієнтовані на секс, смачне харчування, комфортний побут. У зв’язку з тим, що в них були проблеми зі здоров’ям (інсульти, інфаркти міокарда та інші) було запропоновано змінити спосіб життя і позбутися шкідливих звичок. Реакція була у всіх однакова: «А для чого тоді жити?»

Якщо інтелект і освіта дають таку низьку світоглядну культуру, то що в нас є вирішальним?

Усе, що пов’язане з людиною, - складне. Адже сама людина - складна і багатогранна істота. Тому, погоджуючись з визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я, яка розглядає поняття здоров’я як стан повного фізичного, духовного та соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб та фізичних вад, вважаю за потрібне на уроках говорити про здоров’я людини, не розриваючи її фізичного та духовного начал.

Адже не секрет, що наші настрої і поведінка прямо пов’язані з нашим станом здоров’я. хто з нас не знає, наскільки різні почуття та емоції впливають на наше життя або успіх справи. Наприклад, людина запальна, гнівлива, яка всіх критикує, отруює життя собі та іншим. Навпаки, людина добра, яка вміє співчувати і прощати, - цілющий бальзам для всіх оточуючих і для себе самої.

Факт впливу людського тіла на душу і душі на тіло давно доведений. Ті чи інші душевні настрої людини можуть викликати в організмі радикальні зміни. Раптовий гнів, наприклад, призупиняє процес травлення. Злість, заздрість, не прощення – викликають головний біль та гіпертонію. Трагічна новина може викликати найглибші душевні потрясіння. Наші очі, голос, поза, вираз обличчя змінюються, залежно від емоцій, в хороший або поганий бік.

Душевні настрої можуть також відбиватися на нашому здоров’ї. Вони здатні не лише викликати серйозні захворювання, а й звільняти нас від деяких хвороб.

Саме такі взаємозв’язки і впливи фізичного і духовного здоров’я ми розглядаємо в розділі «Психічна і духовна складові здоров’я», вивчаючи теми: «Спілкування, настрій і здоров’я» (5 клас); «Конфлікти і здоров’я» (6 клас); «Психологічний розвиток підлітків» (7 клас).

Формуючи морально-духовну культуру молодого покоління не можна оминути такого поняття як воля людини, яка є визначальним фактором її вчинків і характеру. Лише людина має свободу вибору, яка робить можливою правильну і неправильну поведінку. Саме воля, як духовна складова людини дає можливість робити вибір. Це остання ланка в процесі, що визначає поведінку людини. Проілюструємо це в автомобільних термінах: - розум, як кермо, - це механізм керування; -  емоції, як мотор, - це механізм мотивації; - воля – це зчеплення, механізм вибору або з’єднання. Лише людина здатна робити моральний вибір, приймати вольові рішення, які не керуються на інстинкті і не є обумовленими, а засновані на внутрішніх моральних цінностях і розумінні добра і зла.

Вважаю важливим враховувати ці аспекти при вивченні тем: «Всебічний розвиток особистості» (7 клас); а також при вивченні тем пов’язаних з впливом шкідливих звичок на організм людини та тем пов’язаних з репродуктивним здоров’ям молоді (7-9 класи).

Аналізуючи зміст виховання, дійдемо думки, що мотивом вчинку для особистості має бути духовна потреба і що формувати систему мотивів, ідеал свідомості також повинні духовні джерела розвитку. Тому якщо ми займаємось фізичним чи інтелектуальним самовдосконаленням, то метою цієї праці повинні служити духовні надбання, і, навпаки, фізично загартовані та інтелектуально розвинені, маємо думати про зміст наших цінностей, як надбання душі. Зважаючи на актуальність даної проблеми, була обрана тема досвіду: «Формування духовно-моральних якостей гімназиста на уроках основ здоров’я».

Методологічною основою дослідження проблеми слугували основні положення вітчизняних та зарубіжних педагогів про формування духовності та пропагування здорового способу життя: Г. Ващенко, В.Сухомлинського,     К. Ушинського, М. Стельмаховича, І. Беха, С. Пальчевського, Л. Занкова, В. Максимова, Ю. Дзеровича.

Більшість авторів погоджується з тим, що потрібно поєднувати морально-етичне виховання з інтелектуальним і фізичним в одне ціле. Також потрібно враховувати природні здібності дитини і те, що кожен педагогічний засіб має свою сферу впливу на дитину: на формування і розвиток здоров’я, фізичної досконалості ; формування розуму; вироблення моральності виховання. Дитина ж у виховному процесі має виступати активним творцем власної особистості.

Досвід моєї педагогічної діяльності доводить, що формування духовно-моральних якостей особистості відбуватиметься успішно за таких умов:

• Врахування індивідуальних особливостей дитини;
• Формування стійкого інтересу до предмета;
• Утвердження особистісного спілкування на основі підтримки, співчуття, довіри;
• Використання діалогу як домінуючої форми навчального спілкування;
• Стимулювання учнів до висловлювань, бажання виявляти ініціативу,самостійність у роботі,досягати поставленої мети;
• Використання на уроках технологій, методів та прийомів навчання, що розкривають учням ціннісні орієнтири та сприяють найбільш повній їх реалізації.

Провідна ідея досвіду: відкривати практичні шляхи і засоби оволодіння прогресивними технологіями духовного становлення дитини, створення умов для самореалізації її сутнісних сил у різних видах творчої діяльності, у центрі яких – дитина з її інтересами, життєвими проблемами. Або, говорячи словами В. Сухомлинського: «Наймудрішим є той вихователь, якому вдалося досягти того, що його вихованець сам виховує себе».

Формуванню духовно-моральних якостей особистості сприяє створення відповідних психолого-педагогічних умов у навчанні та спілкуванні. Особистісний стиль спілкування сам по собі здійснює психотерапевтичний ефект, показуючи та навчаючи, як потрібно співчувати, підтримувати, розуміти іншого. З цією метою я використовую діалог, як форму навчального спілкування, що спонукає до  обміну думками, моделюванню життєвих ситуацій. Діалогічна форма спілкування не насаджує готових знань, чужих думок, позиції чи переживання, а створює умови для самостійного опанування, усвідомлення, осмислення запропонованої інформації на індивідуальному рівні.

Діалог виявляє не лише рівень засвоєних знань, а й демонструє позицію кожного його учасника. Діалогічна основа навчання спочатку діагностична, і лише потім у діалозі застосовуються різноманітні засоби виховного впливу. Так спочатку з’ясовується проблема, завдання, а потім пропонуються можливі шляхи їх вирішення. Кожен вибирає свій шлях вирішення проблеми, життєвої ситуації, спираючись на власний досвід, переконання, ідеали, почуття. Така форма спілкування передбачає поєднання знань і вчинків і начебто вводить учня в життя, а не полишає його в розгубленості на підступах до нього, як це нерідко трапляється в житті. У цьому виявляється гуманне ставлення до людей, як цього вимагає основна заповідь християнства: «Люби ближнього свого, як самого себе».

Пізнаючи життя,його цінності, дитина часто залишається сама в ситуації вибору. Наприклад, ситуація, коли відчуваєш, що треба сказати «ні» найкращому другу. Але страх втратити його прихильність, дружбу часто зупиняє власне рішення, змушує піддатися спокусі і погодитися на негідний вчинок. У вирішенні таких та інших життєвих ситуацій допомагає використання притч на уроках. Саме притча виступає як формотворення здатності переживати уявне як дійсне, як засіб засвоєння і перетворення в «неорганічну природу» людського в людині і першопочатків моральності, людських почуттів і моральних переживань. Притчі спонукають до обміну думками, почуттями, враженнями з приводу усвідомлення розуміння життєвих ситуацій, які пропонуються їхнім змістом.

У здійсненні навчального спілкування намагаюся ретельно підходити до підбору педагогічних технологій, методів і прийомів, які б сприяли засвоєнню знань і формуванню морально-духовних цінностей. Такими на мою думку є технології: проектна, особистісно орієнтованого навчання, розвивального навчання, проблемний та акмеологічний підходи, ігрові, тренінгові та інтерактивні методи у вивченні основ здоров’я.  Вони спрямовані на те, щоб допомогти учневі скласти свою життєву програму, пізнати себе, визначити своє місце у житті, мати мету свого життя, здійснювати відповідальний життєвий вибір, досягати успіхів у житті, а значить, бути щасливим.

Дослідники стверджують, що важливою умовою виникнення бажання вчитися на уроці є його емоційне забарвлення. Переживання стимулюють розвиток інтелекту, а емоційний підйом – незмінний супутник творчості. Сильний емоційний вплив на школярів має знайомство з цікавими, вражаючими фактами. Тому, розповідаючи про складові здоров’я, розглядаємо людину як матеріальну істоту, що складається з різних хімічних елементів які можна порівняти з різними предметами, наприклад: заліза у людині міститься стільки, що можна виготовити один цвях середнього розміру, кальцію стільки, що можна побілити невелику кімнату, сірки стільки, що можна потравити блохи на одній собаці, навіть є вибухонебезпечний елемент поташ, яким можна підірвати іграшкову машину. Також говоримо про те, що людина має душу живу, яка здатна переживати, дружити, любити, пізнавати навколишній світ, виявляти свої емоції, здатна творити і змінювати світ навколо себе. Коли ми вивчаємо тему про допомогу людям з обмеженими можливостями, то вчимося силі духу таких людей, бо вони незважаючи на фізичні вади змогли реалізувати себе у житі, наприклад: Софійка Бухало, що проживає в селищі біля Дубно за відсутності обох рук успішно навчається в школі, охайно пише і навіть малює ногою, допомагає мамі по господарству, її малюнки відзначали грамотами на багатьох виставках. Богдан Тарас з села Нетерпинці, що на Тернопільщині також втративши у воєнні роки обидві руки вразив кореспондентів тим, що у свої 76 років ще їздить на коні та пісню співає, має сім'ю, велике господарство, і вже понад двадцять років веде щоденник спостереження за природою.

З метою викликати співчуття, співпереживання в дитячих душах, у сюжет уроку гармонійно вплітаю останні новини, життєві історії, моменти з шкільного життя, фрагменти з популярних кінофільмів.

Особливої неповторності уроку надає використання афоризмів, висловів відомих людей, які можуть влучно підкреслити тему, мету заняття, створити проблемну ситуацію, викликати емоційне піднесення. Наприклад, слова Омара Хайяма: «Аби своє життя розумно проживати, слід два важливі правила постійно пам’ятати: ніж їсти що завгодно, побудь голодним ти,ніж бути з кепським другом, побудь на самоті.» викликають жваве обговорення теми про оздоровчі системи. При цьому діти не просто висловлюють своє розуміння почутого, а й емоційно доводять правильність своїх слів.

Для побудови проблемних завдань використовую художні твори. Наприклад при вивчені тем про вплив екології на здоров’я людини, використовую неповторні описи природи створені М. Гоголем, «Степ», П.Мирним, «Хіба ревуть воли, як ясла повні», Нечуєм-Левицьким, «Микола Джеря» та інші. При вивченні тем про надання першої невідкладної допомоги використовую приклади з творів О. Пушкіна «Заметіль» (як поводитись коли заблукали  і замерзли), М. Лермонтова «Герой нашого часу» (коли перевіряли за допомогою дзеркальця чи дихає Бела), М. Твена «Том Соєр» (коли Том і його друг отруїлися тютюновим димом) та інші. Способи використання художньої літератури можуть бути різними, однак вони завжди вносять яскравість у пояснення нового матеріалу, сприяють засвоєнню знань у нестандартних ситуаціях, посилюють емоційне сприйняття, виховують почуття прекрасного, збагачують мову, спонукають до читання і до творчості.

Так учні самі пишуть вірші, листи-звернення, сенкани, повчальні оповідання, діалоги, створюють інсценівки, складають ребуси, кросворди.

Позиція усвідомленого ставлення до здоров’я, життя та його цінностей – складова частина проектної діяльності у світлі ідей життєтворчості. У процесі створення проектів учні демонструють свободу волі, власну позицію, свій інтерес. Проектна діяльність стимулює процес саморозвитку кожної дитини, наслідком якого є усвідомлення соціально-ціннісних особистих життєвих перспектив.

Для того, щоб процес навчання був більш ефективним, необхідно використовувати якомога більше нових,цікавих, інтерактивних методів навчання дітей. Саме тому часто використовую елементи тренінгу на уроках основ здоров’я. адже тренінгові програми містять широке коло навчань, що дає можливість повністю змінити або посилити шкалу оцінок і цінностей дитини. Тренінг дає можливість дитині пізнавати себе і навколишній світ; змінювати своє «Я» через спілкування; спілкуватися в довірчій атмосфері і неформальній обстановці; ефективно використовувати різні форми роботи для засвоєння знань; є інструментом формування умінь та навичок.

Людина засвоює інформацію швидше, якщо навчання проходить інтерактивно, адже вона має можливість одночасно з одержанням інформації обговорювати незрозумілі моменти, задавати запитання, відразу закріплювати отримані знання, формувати навички поведінки. Такий метод втягує учасників у процес,а сам процес навчання стає легшим і цікавішим.

Такі форми роботи як обговорення в групах – дозволяють учасникам поділитися своїми думками, враженнями і відчуттями в рамках визначеної теми. Дискусії і мозкові штурми цінні тим, що дозволяють учасникам думати, докладно висловлювати власні висновки, вислуховувати найрізноманітніші думки інших. Рольові ігри, програвання ситуацій, практичні заняття, самостійні дослідження дають змогу отримати власний досвід, засвоїти інформацію, зробити відповідні висновки, прийняти рішення.

Використання різних ігор на уроках дають можливість створення певних життєвих і навчальних ситуацій, пропонують широкий вибір варіативності вивчення запропонованої теми, виробляють свій алгоритм досягнення поставленої мети, мотивують своє наукове рішення, розширюють діапазон пізнавальних процесів кожного учня. Ігри сприяють розвиткові розумово-емоційної активності, тренують пам'ять, розвивають практичні вміння і навички, розвивають ініціативу і волю дитини, вчать дітей жити і працювати в колективі, зважати на інтереси товаришів, приходити їм на допомогу, привчати до дисципліни, дотримання встановлених правил.

Апеляція до цінностей і знань – базується на теоріях про зміну поведінки та використовує методи поведінкової терапії. Розробляються програми життєвих навичок, котрі фокусуються на підвищенні у підлітків стійкості до негативних соціальних впливів, що сприяє розробці планів самовдосконалення, самореалізації, стратегії прийняття рішень, передбачається необхідність розвитку альтернативних соціальних програм.

Здобуті на уроках знання діти застосовують у різних життєвих ситуаціях: проводячи тренінги «рівний – рівному»; беручи участь у конкурсах малюнків і проектів «Антитютюнова реклама», «Життя без шкідливих звичок», «Молодь проти СНІДу» та інших; беручи активну участь у тижнях здоров’я та фестивалях-конкурсах «Молодь обирає здоров’я».

Отож, формуючи духовно-моральні якості гімназистів, потрібно пам’ятати, що духовність – це багатий внутрішній світ і творча активність особистості. Основу духовності становлять такі якості, як гуманність, чуйність, милосердя, доброзичливість та доброчинність. Дбати про духовне становлення особистості потрібно з дитинства, прищеплюючи дітям християнські цінності та ідеали, тим самим оберігаючи їхнє майбутнє, даруючи надію на краще навіть тоді, коли доводиться зустрічатися з непередбачуваними перешкодами. Вчитель не завжди може сказати  де починається і закінчується його вплив на учня. Він працює на вічність.

Т Тема досвіду	Виховання духовності гімназистів в умовах полікультурної освіти європейського простору
Автор досвіду	Чорнобай  Наталія Миколаївна
Адреса досвіду	Рівненська гуманітарна гімназія Рівненської міської ради
Рік вивчення	2015-2016
Провідна ідея  та сутність Зміст досвіду	Сьогодення ставить на порядок денний надзвичайно важливе і невідкладне завдання — виховання нового покоління, здатного не тільки осягнути загальнолюдський зміст сутності існування людини, а й творчо вирішувати їх згідно з духом свого часу. Сучасне виховання має відігравати випереджальну роль у розбудові соборної, демократичної унітарної України, в якій вільно та дружно житимуть люди усіх національностей, різних релігійних переконань і політичних поглядів. Воно має базуватись на кращих здобутках національної культури, вітчизняної та світової педагогіки, на підґрунті творчого поєднання філософських ідей народної педагогіки та філософсько-дидактичній спадщині видатних вітчизняних педагогів, новітнього педагогічного досвіду, сприяти припиненню соціальної деградації, стимулювати самоорганізацію та особисту відповідальність людей бути гарантом громадянського миру і злагоди в суспільстві, вчити покоління, що зростає, розбудовувати демократичну державу. Головною метою морального виховання на сучасному етапі є цілеспрямований свідомий процес формування гармонійної особистості, що включає загальнолюдські якості — гуманність, працелюбність, чесність, правдивість, дисциплінованість, почуття відповідальності, власної гідності, виховання патріотизму. На цій основі формуються особистісні риси людини — національна самосвідомість, розвинена духовність, моральна, художньо-естетична, правова, трудова, фізична, екологічна культура, здійснюється розвиток та удосконалення індивідуальних здібностей і таланта. Український академік І. Д. Бех наголошує, що «на зміну володіння підростаючою особистістю моральними якостями чи властивостями на виховну сцену має вийти духовна здібність», яка на думку науковця є єдністю «певного етичного знання (поняття) і способу, за допомогою якого воно набуває особистісного смислу». Структура духовно-морального виховання визначається його основними завданнями і включає в себе формування внутрішнього психічного розвитку дитини — свідомості, почуттів, волі, поведінки. Сучасне виховання має сприяти духовно-моральній досконалості підростаючого покоління, відродженню духовних ідеалів українського народу, національної культури, зупиненню соціальної деградації, бути стимулом пробудження високих моральних якостей, запорукою громадянського миру і злагоди в суспільстві, що вимагає оновлення виховного процесу, застосування інновацій. Пріоритетними напрямками духовно-морального реформування виховання учнів гвмназії є: — утвердження принципів загальнолюдської моралі — правди, справедливості, патріотизму, доброти, працелюбності, інших доброчинностей; — прищеплення відповідального ставлення до сім’ї, родини, шанобливого ставлення до народу і держави, культури, звичаїв, традицій усіх народів, які населяють Україну, адекватного ставлення до культурних надбань людства; — виховання духовної культури особистості, засвоєння нею моральних і духовних цінностей; створення умов для вибору своєї світоглядної позиції; — формування самосвідомості людини та її загальнолюдських якостей, ставлення до себе та інших як цінності, глибокого усвідомлення взаємозв’язку між ідеями свободи, правами людини та її громадянською відповідальністю. У виховній діяльності прагну, щоб кожна Дитина виховувалась Людиною Благородною та Великодушною, розвивалась духовно і морально, оволодівала знаннями, що розширюють її свідомість і ведуть до творчості та творення блага, вчилась виражати, берегти та стверджувати в житті свою вільну волю, любила Батьківщину, цінувала та бережливо ставилася до багатовікової культури свого народу і людства. Як свідчать наукові дослідження з проблем духовно-морального виховання та особистий практичний досвід, найбільш ефективними шляхами вирішення проблем духовно-морального виховання учнів є: I. Перехід  на новий гуманiстично-iнновацiйний тип виховної діяльності, гуманізація і демократизація навчально-виховного процесу, переорієнтація педагогічної ідеології на гуманістичні цінності та виміри; єдність загальнолюдського і національного на засадах загальнолюдських, полікультурних, громадянських цінностей, забезпечення фізичного, морально-духовного, культурного розвитку дитини. Впровадження технологій, програм, проектів,  змістове наповнення яких передбачає сприяння формуванню духовно-моральної, життєво компетентної особистості, формуванню загальнолюдських якостей, відданості загальнолюдським моральним цінностям і ставленню особистості до себе і людей, суспільства і держави, природи і здоров’я, праці та мистецтва, яка успішно самореалізується в соціумі як громадянин, сім’янин, професіонал. II. Розроблення інваріантних моделей виховної системи, в основу якої покладатиметься принцип пріоритетності людини. Визначення змісту виховання з урахуванням сучасних соціокультурних ситуацій, цінностей виховання та навчання, спрямованого на удосконалення здібностей та поведінки особистості, досягнення нею соціальної зрілості та індивідуального зростання. III.  Співробітництво всіх сфер суспільства, діяльність яких прямо чи опосередковано впливає на формування духовно-моральної культури молоді. Соціалізація підростаючого покоління. На власному досвіді переконана, що інноваційний підхід у виховній діяльності з класом  допомагає зробити життя учнів цікавим та насиченим, а у відносини між наставником та учнями відвертішими та демократичнішими. Я не даю готових рецептів на всі випадки роботи з дітьми, але пропоную орієнтири для створення творчої, креативної атмосфери у роботі з учнями. Діти пробачають багато чого, але не пробачають байдужості. Тому, щоб мати успіх у роботі з дітьми, перш за все їх потрібно любити.

Результативність досвіду: проведення циклу виховних годин «Стежкою зростання».